Шеф-кухар – це завжди лідер. Ви відкриваєте ресторани, починаєте нові проекти, вам потрібно вести за собою людей, надихати їх. Що є найважливішим для успіху?
Для успіху важлива не якась одна якість, а їхня сукупність. Ти повинен давати людям енергію. Мене називають «запальничкою» і кажуть, що після спілкування зі мною у людей піднімається настрій і з'являється енергія. Тому що внутрішньої енергії у нас багато, головне її розкрити і реалізувати. Знову ж, правильне харчування – це взагалі одна з найважливіших складових того, як ти себе почуваєш. Наприклад, я розумію, що якщо я занадто багато з'їм, то вранці буду не в формі, не зможу працювати, як це роблю зазвичай, і всі мої лідерські якості зникнуть. Потрібно стежити за харчуванням, підтримувати себе в гарній фізичній формі, займатися спортом. Взагалі прагнення бути лідером має або прийти з вихованням, або воно вже закладене від природи. Тому що комусь комфортно перебувати в цій шкурі, комусь ні. Це залежить від характеру людини. Я, наприклад, по-іншому б і не зміг.
А якщо повернутися в минуле, що за майбутнє ви собі уявляли в юності? Все вийшло?
Ви знаєте, так. Хоча у мене була чітка мета – в 30 років купити яхту. Нічого собі, думаю, серйозна мрія була (сміється). Зараз мені 33 роки, яхти немає, але човник можу купити.
Справою в тому, що я був заточений не на гроші. Я хотів стати шеф-кухарем, старався з усіх сил. Такі якості, як педантичність, енергійність і бажання ділитися всім, що я роблю, допомогли мені стати керівником. «О, на Сашу можна кухню залишити, все буде під контролем», – говорив бос. Я не просто приходив на роботу, щоб отримати зарплату наприкінці місяця. Робота була сенсом життя. Було важко, але я завжди отримував від своєї справи задоволення, адже я вибрав її до душі. Я дуже люблю те, що я роблю. Це головний критерій.
Спочатку хотів стати шеф-кухарем, потім власником ресторану; їздив на стажування світом. Бачив зарубіжні приклади і зрозумів, що можу ділитися досвідом. Ніколи не хотів бути просто людиною, яка готує їжу в чотирьох стінах ресторану. Став вести програми на ТБ, написав дві кулінарні книги, а зараз вчу країну правильно харчуватися. Бізнес для мене – немов гра.
Які відчуття були після перших зйомок?
Знімаєшся, намагаєшся, проводиш багато часу перед камерою, втомлюєшся. Але коли бачиш результат і чуєш відгуки, розумієш, що ця величезна робота була зроблена не дарма. «Ви заряджаєте енергією і допомагаєте дивитися на приготування їжі, як на щось веселе і класне», – говорили мені. Це було одним з найприємніших відгуків. Наша професія щаслива, – ми готуємо заради задоволення й емоцій інших.
Ви пропагуєте простий підхід до приготування їжі. Ви здаєтеся дуже позитивною, відкритою і простою людиною. Чи це так? Чи не заважає ця простота в бізнесі? Все буває, люди обманюють, домовленості руйнуються.
Я простий. Розумію, що це класна якість, яку я не втратив і не втрачу. Бізнес – серйозна річ. Я міг стати грубим і черствим, міг змінитися в гірший бік. Звичайно, мене і обманювали, і «кидали», без цього нікуди. Але завдяки позитивному погляду на життя, я досягну більшого, ніж якщо почну піддавати все сумніву.
А що б порадили молодій людині в 15 років, яка думає, що вибрати і чим зайнятися?
Треба розуміти, що ти хочеш. Мене відразу тягнуло до їжі – з шести років. Я любив їсти, обожнював готувати сам, постійно зависав біля плити з мамою і бабусею. Я зрозумів, що це моє і у мене не було питання, куди піти вчитися і яку професію обрати.
Вибирайте справу до душі, постійно вчіться. Зараз все простіше – більше інформації, перші кроки пройдені, далі справа за молодими. Перспективи є в будь-якому бізнесі.
